Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №9/34
Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №9/34
Постанова ВГСУ від 23.03.2016 року у справі №9/34
Постанова ВГСУ від 21.05.2014 року у справі №9/34
Постанова ВГСУ від 22.10.2014 року у справі №9/34

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 9/34 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1на постановувід 24.06.2014 Рівненського апеляційного господарського судуу справі № 9/34 господарського суду Рівненської областіпро банкрутствофізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1ліквідаторСокотун В.А., м. Рівнекредитортовариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київу судовому засіданні взяли участь представники:

боржника ТОВ "ФК"Приватні інвестиції""Федорков В.І., довір.; Яценко О.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.08.2010 порушено провадження у справі № 9/34 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - боржник) у порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.04.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Рівненської області від 01.06.2011 боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та інше.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.08.2013 (суддя Церковна Н.Ф.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - кредитор) в задоволенні заяви про внесення до реєстру вимог кредиторів, як заставних, грошових вимог на суму 753 779,45 грн. Ухвала мотивована тим, що вимоги кредитора до боржника не відносяться до категорії грошових, оскільки боржник не має грошових зобов'язань перед кредитором по поверненню кредитних коштів, а в якості майнового поручителя несе відповідальність перед кредитором тільки переданим в іпотеку майном.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 вказану ухвалу скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2014 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 з передачею справи на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що справа була переглянута судом апеляційної інстанції в незаконному складі суду.

При новому розгляді справи постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (судді: Коломис В.В. - головуючий, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.) ухвалу суду першої інстанції від 28.08.2013 скасовано з прийняттям нового рішення про визнання грошових вимог кредитора до боржника в сумі 753 779,45 грн. як таких, що забезпечені заставою та підлягають задоволенню в першу чергу. Зобов'язано ліквідатора внести окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги кредитора у визнаній сумі. Суд апеляційної інстанції, керуючись у тому числі правовою позицією Верховного Суду України, виходив з того, що спірні вимоги є грошовими та підтверджені відповідними первинними документами.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 124 Конституції України, ст.ст. 517, 1082 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Боржник зазначає про те, що рішенням суду в позовному провадженні кредитору було відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за спірними вимогами. Крім того, кредитні зобов'язання, які забезпечені боржником, як поручителем, не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, тому заставне майно не підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Нормами цієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 753 779,45 грн. ґрунтуються на укладеному з ПАТ "Кредобанк" договорі факторингу (фінансування від відступлення права грошової вимоги) від 29.11.2011, за умовами якого кредитор придбав у ПАТ "Кредобанк" право грошової вимоги до гр. ОСОБА_10 за кредитним договором від 26.03.2008 №132-08 разом із правом вимоги за усіма договорами, що виступають забезпеченням виконання умов цього кредитного договору.

У свою чергу боржник на підставі договору іпотеки від 26.03.2008 № 132-08/1 виступив майновим поручителем перед ПАТ "Кредобанк" за виконання гр. ОСОБА_10 зобов'язань за кредитним договором від 26.03.2008 №132-08, передавши в іпотеку нерухоме майно.

Отже, у даному випадку ПАТ "Кредобанк" відступив ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" право вимоги за кредитним договором від 26.03.2008 №132-08, яке забезпечене заставою майна боржника, тобто мала місце заміна кредитора у зобов'язанні.

В обґрунтування наявності спірних грошових вимог, як забезпечених заставою, кредитор у поданій до суду заяві посилався на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10.08.2011 у справі № 2-2448/11, яке набрало законної сили та за яким стягнуто з гр. ОСОБА_10 на користь ПАТ "Кредобанк" 753 779,45 грн. боргу за кредитним договором від 26.03.2008 №132-08. Одночасно зазначеним рішенням відмовлено ПАТ "Кредобанк" у задоволенні позову до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав недотримання позивачем передбаченої ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Також до заяви кредитора з грошовими вимогами додано акт прийому - передачі портфеля заборгованості за договором факторингу від 29.11.2011 та довідки ПАТ "Кредобанк" щодо сплати кредитором вартості переданого портфеля.

У той же час статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що до заяви кредитора не додано жодних первинних документів, які підтверджують наявність зобов'язання боржника та які первісний кредитор - ПАТ "Кредобанк" був зобов'язаний передати кредитору на виконання вимог ст. 517 ЦК України (кредитний договір, договір іпотеки тощо).

Стосовно судового рішення від 10.08.2011 у справі № 2-2448/11, то воно стосується стягнення боргу з основного боржника - гр. ОСОБА_10 із одночасною відмовою в задоволенні позовних вимог ПАТ "Кредобанк" до заставодавця - ОСОБА_4

Більше того, судом апеляційної інстанції взагалі не досліджувались обставини заміни сторони (первісного кредитора) ПАТ "Кредобанк" її правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" у порядку ст. 25 ГПК України у межах позовного провадження у справі № 2-2448/11.

В якості доказу здійснення такого правонаступництва кредитор посилався на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 у справі № 569/1864/13-ц, якою здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 2-2448/11 шляхом заміни стягувача - ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" як щодо основного боржника - гр. ОСОБА_10, так і стосовно майнового поручителя - гр. ОСОБА_4

Проте ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 02.07.2013 скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2013 у частині здійснення процесуального правонаступництва у справі № 2-2448/11 стосовно вимог до майнового поручителя - гр. ОСОБА_4 (а.с. 232, 233, том 3).

При розгляді спірних грошових вимог суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 43 ГПК України вказаних обставин не дослідив, не надавши їм належної правової оцінки, що свідчить про передчасність висновку суду про обґрунтованість заявлених до боржника грошових вимог.

Допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно визначив статус вимог кредитора - іпотекодержателя до боржника - майнового поручителя, як грошових, керуючись положеннями ст.ст. 541, 543, 554 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про іпотеку" та врахувавши висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 03.06.2014 у справі № 25/5005/6641/2012, яка згідно зі ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

У свою чергу суд першої інстанції в ухвалі від 28.08.2013 у порушення норм чинного законодавства та всупереч правової позиції Верховного Суду України помилково визнав негрошовими вимоги заставодержателя - кредитора до майнового поручителя - боржника.

За таких умов ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як незаконні та необгрунтовані, а справа у частині розгляду спірних грошових вимог - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, дослідити наявність первинних документів, які підтверджують грошові вимоги кредитора та повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути справу у відповідній частині з дотриманням вимог чинного законодавства.

З урахуванням вказаного та керуючись ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 541, 543, 554 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.08.2013 у справі № 9/34 скасувати.

3. Справу №9/34 у частині розгляду грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич